Білгородщина (або Білгородська область) — регіон у південно-західній частині Росії, розташований на кордоні з Україною. Її історія охоплює багато етапів, що відображають політичні та соціальні зміни регіону протягом століть.

Стародавні часи

Територія сучасної Білгородщини ще в стародавні часи була заселена різними народами. Це були, зокрема, скіфи, сармати, а пізніше слов’яни. Археологічні знахідки свідчать про наявність стародавніх поселень ще в доісторичний період.

Середньовіччя

У середньовіччі територія Білгородщини стала частиною Київської Русі, а згодом була під контролем Великого князівства Литовського та Московського царства. Важливу роль регіон почав відігравати у XV-XVI століттях, коли було засновано ряд оборонних поселень для захисту від набігів кочових народів.

Заснування Білгорода

Місто Білгород було засноване у 1596 році як фортеця на кордоні Московського царства, в рамках оборонної системи для захисту від кримських татар та ногайців. Місто стало важливим опорним пунктом у Білгородській оборонній лінії, яка забезпечувала безпеку центральних регіонів Росії.

Російська імперія

Під час становлення Російської імперії Білгородщина стала важливою частиною прикордонної зони. З часом регіон набув значення як центр торгівлі та сільського господарства. До кінця XIX століття тут активно розвивалися промисловість і сільське господарство.

Радянська доба

У радянський період Білгородщина стала частиною РРФСР. Вона отримала статус області в 1954 році. Регіон став важливим центром важкої промисловості та сільськогосподарського виробництва. За часів Радянського Союзу тут відбувалася значна урбанізація.

Сучасність

Після розпаду СРСР Білгородщина залишилася частиною Російської Федерації. Завдяки своєму прикордонному розташуванню з Україною, область займає важливу роль у політико-економічних взаєминах між країнами.